ТСН поспілкувалася з відомим політологом про те, чого чекати Україні, та чому у світі виграють популісти.

Всесвітньо відомий політолог Френсіс Фукуяма не вперше приїжджає до України для проведення лекцій та участі у дискусіях. З українськими реаліями політолог знайомий і бачить, як корупція заважає рухатись Україні вперед. Про те, коли Україна зможе дійсно жити по-новому та чи є загрози для нашої країни у президентстві Трампа, Фукуяма поговорив з журналістом ТСН.

– 25 років незалежності – протягом цього часу ми маємо дві революції, п’ять президентів, ще більше прем’єр-міністрів, багато виборів, але досі не можемо викараскатись з Радянського Союзу. Як ви думаєте, чому?

– Я думаю, що побудова нової держави, нової демократії – це дуже тривалий процес. Якщо ви подивитесь на США, Велику Британію, Францію, інші країни, які досягли успіху у цьому процесі, то в них це зайняло багато часу. Подивіться, який був високий рівень корупції у США ще на початку ХІХ століття, для того, щоб її вичистити, знадобилось більше ста років. Проблема в тому, що очікування в Україні дуже високі. З моєї точки зору, країна зробила великий прорив протягом останніх п’яти років у побудові демократії та сучасного уряду, але закінчити цей процес просто завтра – неможливо. Для цього мають вирости цілі покоління.

– Можливо, ви маєте якийсь рецепт, як пришвидшити цей процес?

– Українці не мають чекати, що з ними щось чудовим чином трапиться. Вони повинні брати на себе відповідальність, тиснути на уряд, на державні органи, вимагати кращого виконання своїх обов’язків, фіксувати факти корупції. Не треба чекати, що уряд сам по собі покращиться, треба займатись самоосвітою та аргументовано висувати свої вимоги.

– Що ви можете сказати про нашого президента, нинішній уряд? Ви зустрічались із ними?

– Я ніколи не зустрічався з Порошенком. Не думаю, що я дуже компетентний у цьому питанні, аби давати якісь оцінки. Можу сказати, що загалом чи не найбільша проблема вашої країни – корупція. І ще багато зусиль потрібно докласти для її подолання, і потрібна велика політична воля на це.

– Нині у Східній Європі та в Україні зокрема перемагають та великої популярності набирають політики-популісти.

– І в США також.

– Так. Чому це стається?

– Люди незадоволені наслідками, які за собою несе глобалізація. І люди менш освічені та менш забезпечені не отримали тих бонусів та привілеїв, на які сподівались. А популісти підтримують цю верству та змушують їх відчувати гордість за свою позицію.

– Але ж у Америці людей не назвеш бідними.

– Ні, в Америці люди не бідні, але робочий клас відчуває певні труднощі, причому це тягнеться вже 20-30 років поспіль. Деякі виробництва падають, і це викликає велике незадоволення.

– Чого Україні чекати від Трампа?

– Мені Трамп не подобається, я за нього не голосував. І я занепокоєний тим, що в нього є якісь зв’язки з Володимиром Путіним. Це, звичайно, не добре для України. Можу лише сподіватись на краще, що його радники скоригують його позицію і він не наробить лиха. Це викликає в мене велике занепокоєння.

– Ви думаєте, він таки пов’язаний із Путіним?

– Звичайно, в нього є якісь стосунки з Путіним, і ми не знаємо які. Дуже важко пояснити, чому Росія та Путін завоювали його симпатію.

– Трамп та Путін нещодавно спілкувались, як ви думаєте, про що?

– Не знаю, мене ж там не було.

– Але ви можете припустити – чи говорили вони про Україну, санкції, тероризм?

– Я тільки знаю те, що було оприлюднено, що вони наче не говорили про санкції. Але більш того я нічого не знаю.

– Медіа кажуть, що у Путіна є компромат на Трампа. Ви вважаєте, що це може якось допомогти Путіну, аби ним керувати? Адже Трамп сам себе компрометує ледь не щодня.

– Ми не знаємо, які саме дані у Росії є на Трампа. Можливо, це дійсно такі речі, які дуже йому нашкодять.

– Чи можете ви зробити якийсь прогноз щодо України?

– Щоразу, коли я приїжджаю в Україну, я сповнююсь оптимізму. Оскільки зустрічаю багато молодих українців, які прагнуть змін та готові робити все, аби реформування прискорилось. Ми організували програму, за якою молоді українці можуть рік навчатись у Стенфорді, аби виростити нове покоління діячів, які зможуть вести країну до змін.

– А нинішні політики цього не можуть?

– Деякі можуть, деякі – ні. Але потрібне нове покоління політиків.

– Скільки знадобиться для цього? 10 років, 20 років?

– Так далеко у майбутнє я не бачу, на жаль.

Джерело